Новини та події

Бюджетна, пенсійна та податкова системи в Україні потребують реформування
На думку старшого економіста Всесвітнього банку Пабло Сааведра реальний бюджет, макроекономічна стабілізація, тарифна й пенсійна реформи, оптимізація системи оподаткування – серед головних складових виходу України із кризи.
В Україні повинен бути такий дефіцит бюджету, який можливо профінансувати. Це дефіцит, джерела фінансування якого чітко визначені, добре зрозумілі. Якщо цього не зробити якнайшвидше, на казначейському рахунку як і раніше не буде грошей, країна не зможе належним чином фінансувати свої витрати, як і в 2009 році. Неадекватна фіскальна політика відштовхує іноземних інвесторів від держави, унеможливлює розвиток інфраструктури, гальмуючи в такий спосіб вихід країни із кризи.
Дехто замислюється над тим, що несвоєчасне відшкодування ПДВ і його величезні обсяги мають проциклічну природу. Що це означає? Експортерів обкладають додатковим податком. І це в той час, коли вони найбільше потрібні країні для відновлення росту й коли їм і так важко через погану глобальну кон'юнктуру", – зазначають експерти Всесвітнього банку. Вони підкреслюють, що створення справедливого бізнес-середовища в Україні передбачає, зокрема, усунення податкових привілеїв, які існують у системі операцій з Кіпром. Невідкладною потребою також є проведення тарифної реформи в комунальній сфері, що, зокрема, передбачала б захист найбідніших верств населення через адресні програми, а також реформування пенсійної системи.
У пенсійній сфері ситуація розвивається в такому напрямку, що її незабаром уже не можна буде втримати. І це потрібно терміново виправити. Уряд уже не може впоратися зі зростаючим дефіцитом. Якщо він як і раніше збільшуватиметься, то через певний час система не витримає. Гарна новина полягає в тому, що пенсійну систему можна виправити за рахунок пенсіонерів, які мають найвищі доходи.
Обговорюючи перспективи співробітництва України з міжнародними фінансовими інституціями, Пабло Сааведра зазначив, що, зокрема, Всесвітній банк робить пряму бюджетну підтримку через позички на політику розвитку тільки після проведення певної кількості заходів щодо реформування.
Найважливіше – це не ті показники, що обговорюються під час переговорів за згодою про позику, та й не сама позика, Головне, щоб у тих, хто визначає політику в країні, була політична воля зібратися разом, прийти до компромісу й розробити бюджет, який би допоміг громадянам країни.

Облігаційні позики повертаються на ринок нерухомості
Девелопери знову почали залучати позикові кошти. «Київміськбуд-1 ім. Загороднього» повідомив про рішення залучити близько 1,5 млрд. грн. шляхом випуску облігацій. Гарантією на папери стане 30-поверховий офісно-готельний комплекс, для будівництва якого й залучаються кошти. Розміщення паперів «Київміськбуд-1» стане першим для девелоперів з початку кризи, відзначають експерти.
Рішення про випуск іменних цільових незабезпечених облігацій серій B-F акціонери «Київміськбуд-1 ім. Загороднього» прийняли на зборах у березні поточного року. Згідно з повідомленням компанії в системі розкриття інформації ДКЦПФР, папери будуть випущені п'ятьма серіями на загальну суму 1,44 млрд. грн. Серія B – 971,5 млн. грн., С – 70,5 млн. грн., D – 212 млн. грн., E – 34,8 млн. грн., F – 155,5 млн. грн. Розміщення облігацій планується почати з 15 травня, воно буде проводитися упродовж року.
Виручені кошти компанія спрямує на фінансування проектних і монтажно-будівельних робіт у ході будівництва офісно-готельного комплексу на бульварі Дружби народів у Києві. Будівництво 30-поверхового будинку триватиме п'ять з половиною років. У нього ввійдуть офісний центр класу А загальною площею 69,89 тис. кв. м, банківський центр – 15,25 тис. кв. м, готель – 2,5 тис. кв. м, паркінг на 496 машино-місць. Одним зі способів погашення облігацій, згідно з умовами випуску, може бути їхній обмін на площі в комплексі. Компанія очікує продати перші облігації на початку осені.
В умовах відсутності кредитування, залучення інвестицій шляхом випуску облігацій – найбільш оптимальний варіант, вважають у «Київміськбуді». Борговий інструмент дозволяє залучити інвестиції частинами для одного комплексу. Банки не хочуть кредитувати на велику суму.
Девелопери припинили залучати позикові кошти з початку кризи, і випуск облігацій «Київміськбуд-1» буде чи не першим з того часу. На думку аналітиків, за перший рік інвестори викуплять 30-50% випуску, а облігації швидше за все розраховані на внутрішнього інвестора, оскільки іноземні інвестори очікують стабілізації економічної та політичної ситуації в Україні. Можливість дешево зайти в проект може зацікавити девелоперські компанії, фінансові структури та великих українських бізнесменів. За оцінками експертів, окупитися проект зможе за п'ять-сім років.

Банківську таємницю у Швейцарії буде збережено
Швейцарія відмовилася від угоди з ЄС із питань оподаткування активів його громадян у банках Швейцарії. З кожною країною ЄС Швейцарія буде домовлятися окремо – першу угоду планується підписати з Німеччиною. Але автоматичного обміну інформацією з ЄС не буде.
Таким чином, Швейцарія відмовилася увійти в єдину систему запобігання ухиленню від податків у ЄС, що створюється Єврокомісією з 2005 року. У складі ЄС сьогодні три країни зберігають режим таємниці банківських вкладів – Австрія, Бельгія й Люксембург. З 2008 року Австрія й Бельгія погодилися на автоматичний режим розкриття банківської таємниці податковим органам країн, чиї резиденти можуть одержувати доходи від іноземних інвестицій. У ЄС процентні доходи нерезидентів-фізичних осіб (по депозитах й облігаціях) обкладають утримуваним податком (EU wіthholdіng tax; з літа 2011 року буде підвищений з 20% до 35%), чверть якого сплачується країні, де отримані доходи, а три чверті перераховуються в бюджет країни, де живе резидент. При цьому податкові органи країни проживання резидента повідомляються автоматично, лише Люксембург пропонує на вибір резидентові повідомити батьківщину або заплатити утримуваний податок. Різницю між національними й утримуваними податками резидентам доводиться платити за місцем проживання, у ряді випадків можливе і часткове повернення, якщо національна ставка нижче, ніж ставка в країні, де отриманий дохід.
Швейцарія з 2008 року утримує податок за ставкою 35% (у ФРН – 26,38%), але не повідомляє ЄС про те, хто саме з резидентів ЄС його у Швейцарії платить.
Основною загрозою ситуації з прихованням коштів резидентами ЄС у Швейцарії все частіше вважають податкові амністії у Франції, Італії, Великій Британії та Німеччині. У лютому група UBS заявила, що може втратити до третини коштів з ЄС (загальна оцінка – 100 млрд євро), раніше Credіt Suіsse оцінював втрати в 25% від активів громадян ЄС (70 млрд євро).

Хибні теорії та велика брехня щодо фінансової кризи
На думку американського аналітика Стіва Севілла, загроза повного краху фінансової системи була офіційною причиною, через яку найбільші американські банки одержали трильйони доларів позик і гарантій від федерального уряду в 2008-2009 роках. Тобто ці заходи були в "інтересах суспільства". Насправді це велика й багатогранна неправда.
По-перше, обманом було твердження, що допомога банкам змусить їх кредитувати фізичних осіб і бізнеси. Тепер це очевидно, тому що обсяги кредитування продовжують знижуватися з моменту початку кризи. Можливо причина тут у простому нерозумінні, що виникло внаслідок популярності збанкрутілих економічних теорій лорда Кейнса.
Суть проблеми позик реальній економіці полягає в тому, що пул дійсних заощаджень був виснажений у період інфляційного буму 2003-2007 років. Не дивно, що приватна економіка запекло намагається повернутися до здорового рівня заощаджень і не готова робити нові борги.
По-друге, неправдою було твердження про те, що вкладники були в небезпеці. Насправді, під загрозою були акціонери й власники облігацій. Допомога банкам стала порятунком саме для них.
По-третє, кінцеве джерело допомоги було навмисно приховане. Сумна реальність полягає в тому, що допомога банкам виявилася гігантським трансфером капіталу від реальної економіки до власників облігацій банків, а потім їхньому менеджменту й трейдерам.
Розуміння механізму порятунку банкрутів урядом викриває найбільшу оману, а саме, що існують бізнеси занадто більші для краху. Адже бізнес або галузь можуть існувати лише за рахунок інших частин економіки, отже, чим більший бізнес, тим менш вигідно його рятувати з погляду всієї економіки. До того ж невдалий бізнес не зникає безслідно, його економічно здорові частини розпродаються й ресурси звільняються для використання деінде. У випадку банків, відповідні банківські бізнеси були цілком здорові й могли б продовжувати операції у власності інших осіб, якби держава дозволила їм збанкрутувати.
На жаль, неправда продовжує панувати. Адже теорія "надто великих для краху" досить зручна, щоб її відкидати. Вона виправдовує перерозподіл капіталу в 2008-2009 роках, знімає провину з уряду, а також зображує регуляторів рятівниками, а не винуватцями.

Злиттів та поглинань на страховому ринку стає значно менше
За даними компанії Ernst & Young, в 2009 році на міжнародному ринку страхування було укладено 185 угод M&A, що на 40% менше, ніж у 2008. На обсяги угод вплинули й мультиплікатори вартості, що у порівнянні з попереднім роком впали на 10-20%.
Загальна сума п'яти найбільших угод злиттів і поглинань страхового ринку Європи в 2009 р. перевищила 6,5 млрд євро (проти 10,5 млрд євро роком раніше). За даними компанії PrіcewaterhouseCoopers, до вересня 2009 року найбільшими на європейському ринку M&A стали наступні угоди: у Великій Британії страхова компанія Resolutіon купила Frіends Provіdent за 2,113 млрд євро (серпень), в Італії компанія Generalі купила Alleanza за 1,805 млрд євро (лютий), компанія Partner Re (Бермудські острови) придбала швейцарську Parіs Re за 1,116 млрд євро (липень).
У минулому році великі злиття й поглинання страхових компаній були оголошені також у країнах Азії. Так, японські Aіoі Іnsurance Company Lіmіted й Mіtsuі Sumіtomo Іnsurance Group Holdіng Іnc. злилися в єдину структуру (сума угоди склала 2,708 млрд євро). А американська AІ продала свою тайванську "дочку" зі страхування життя Nan Shan Lіfe Іnsurance Company Ltd китайському інвесторові Chіna Strategіc Holdіngs Ltd за 1,455 млрд євро.
Буму злиттів і поглинань (mergers & acquіsіtіons, M&A) на українському страховому ринку в 2010 році не варто очікувати. Швидше через політичну нестабільність у країні й слабкому захисті прав інвесторів, а не через кризовий стан у галузі. Вітчизняні страхові активи сильно подешевіли, а потенціал ринку залишаються нереалізованим (страхові премії на душу населення становлять близько 400 гривень, тоді як у більше розвинених країнах – дві-вісім тисяч доларів).